Опрацювання культурних травм у танцювальних практиках: історичний контекст

Автор(и)

  • Аліна Миколаївна Підлипська Київський національний університет культури і мистецтв, Україна https://orcid.org/0000-0002-7892-337X
  • Лариса Юріївна Цвєткова Київський національний університет культури і мистецтв, Україна https://orcid.org/0000-0002-2466-275X

DOI:

https://doi.org/10.31866/2616-7646.6.2.2023.295167

Ключові слова:

сучасний танець, культурна травма, танцювальна практика, хореографічне мистецтво, танець

Анотація

Мета статті – з’ясувати особливості опрацювання культурних травм у танцювальних практиках в історичній ретроспективі. Методологія. Застосовано хронологічний принцип, методи культурно-історичної реконструкції й мистецтвознавчого аналізу та ін. Наукова новизна. Представлене дослідження є однією з перших спроб введення танцювальних практик у предметне поле Trauma Studies в аспекті комплексного осмислення можливостей хореографічного мистецтва щодо опрацювання культурних травм та розробки стратегій детравматизації на різних історико-культурних етапах, включаючи й сьогодення в умовах російсько-української війни. Висновки. Одним із найкращих засобів опрацювання культурної травми на індивідуальному та колективному рівнях є танець, оскільки в хореографічному мистецтві травматична подія репрезентується й виражається мовою образів та опрацьовується через тіло з залученням складного комплексу тілесної пам’яті, тілесності як інтегративного феномену. Танець виконує не лише традиційні для мистецької та дозвіллєвої діяльності функції, а й у контексті подолання культурної травми актуалізує рекреаційні, релаксаційні, терапевтичні функції; важливо, що танець послаблює травматичний вплив на психоемоційну сферу людини. Опрацювання культурних травм Першої світової війни в дискурсі експресіонізму здійснює М. Вігман через звернення до тематики смерті, насильства, війни, самотності, страждань та ін. М. Грем опрацьовує травми індустріалізації, формування американської нації в зоні інтенсивної взаємодії різних культур, західної цивілізації як чоловічої, що породжує проблеми жіночої суб’єктності; одна з перших звертається до опрацювання колоніальної травми. З Другою світовою війною пов’язаний перехід танцю в терапевтичну модальність, виникнення танцювально-рухової терапії (М. Чейз та ін.). Танець Буто позиціонують як реакцію на травму, спричинену атомними бомбардуваннями Японії, а також як спосіб подолати проблеми кризи ідентичності. Сьогодні значних масштабів набуло опрацювання в танці травматичного досвіду російсько-української війни. Перспективними є дослідження, пов’язані з опрацюванням в танцювальних практиках досвіду українців, набутого в часи перебування українських земель у складі Російської імперії та СРСР, Голодомору, російсько-української війни, а також Голокосту, що був величезним викликом для цивілізації, а не локальним конфліктом.

Біографії авторів

Аліна Миколаївна Підлипська, Київський національний університет культури і мистецтв

Доктор мистецтвознавства, професор

Лариса Юріївна Цвєткова, Київський національний університет культури і мистецтв

Доцент, заслужений працівник культури України

Посилання

Alexander, J. (2004). Toward a theory of cultural trauma. In J. Alexander, R. Eyerman, B. Giesen, N. Smelser, & P. Sztompka (Eds.), Cultural trauma and collective identity (pp. 1–30). University of California Press. https://doi.org/10.1525/california/9780520235946.003.0001 [in English].

Graham, M. (1991). Blood Memory. Doubleday [in English].

LaCapra, D. (1996). Representing the Holocaust: History, theory, trauma. Cornell University Press [in English].

LaCapra, D. (2001). Writing history, writing trauma. John Hopkins University Press [in English].

Mova, L. (2022, April 15–16). Reaktsii tila pid chas viiny. Postupove povernennia do tantsiu iz kryzovoho stanu [Reactions of the body during war. A gradual return to dance from a state of crisis]. In A. Pidlypska (Comp.), Tanets i protsesy identyfikatsii: istoriia i suchasnist [Dance and processes of identification: History and modernity] [Conference proceedings] (pp. 9–12). KNUCA Publishing Centre [in Ukrainian].

Rüsen, J. (2010). Novi shliakhy istorychnoho myslennia [New ways of historical thinking] (V. Kamianets, Trans.). Litopys [in Ukrainian].

Shkaraban, M. M. (2001). Filosofiia buto [Buto philosophy]. Nascentes [in Ukrainian].

Sztompka, P. (1991). Society in action: The theory of social becoming. Polity Press [in English].

van Alphen, E. (2002). Caught by images: On the role of visual imprints in Holocaust testimonies. Journal of Visual Culture, 1(2), 205–221. https://doi.org/10.1177/147041290200100204 [in English].

van der Kolk, B. (2022). Tilo vede lik. Yak lyshyty psykhotravmy v mynulomu [The body keeps the score. Mind, brain and body in the transformation of trauma] (A. Tsvira, Trans.). Vivat [in Ukrainian].

Vorobiova, A. (2022, May 16). Dialohy v chotyrokh diiakh. Dyki istorii Artema Vusyka ta stvorennia nezalezhnoho teatru pid chas viiny [Dialogues in four acts. Wild stories of Artem Vusyk and the creation of an independent theater during the war]. Liuk. https://lyuk.media/people/artem-vusyk/ [in Ukrainian].

Wigman, M. (1983). The philosophy of the modern dance. In M. Cohen & R. Copeland (Eds.), What is dance?: Readings in theory and criticism (pp. 305–307). Oxford University Press (Reprinted from Europa, 1(1), 1933) [in English].

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-11-29

Як цитувати

Підлипська, А. М., & Цвєткова, Л. Ю. (2023). Опрацювання культурних травм у танцювальних практиках: історичний контекст. Танцювальні студії, 6(2), 106–115. https://doi.org/10.31866/2616-7646.6.2.2023.295167

Номер

Розділ

ІСТОРІЯ ТА ТЕОРІЯ ТАНЦЮ