DOI: https://doi.org/10.31866/2616-7646.1.2018.140393

Квінтесенція соціальних танців

Оleksandr Plakhotniuk

Анотація


Мета дослідження – осмислити можливі потенційні площини представлення соціального танцю в українській хореографії; виявити основні вектори до історичних умов його розвитку як самостійні осередки хореографічного мистецтва; виділити і окреслити ключові характеристики соціального танцю; сформувати визначення терміну соціальний танець. Методологія. Загальнонаукові методи об’єктивності, історизму, порівняння та системності. Метод об’єктивності й історизму надав змогу простежити передумови, основні етапи становлення та розвитку соціального танцю. Порівняльний метод застосовувався в дослідженні при аналізі спортивно- бального та соціального танців, що дає можливість виявити власне спільні та відмінні риси. Системний підхід дозволив комплексно підійти до досліджуваної проблематики. Важливими елементами системи виступають взаємозв’язки її частин – структурні елементи побутового, бального фольклорного танцю. Метод спостереження використаний для синтезування соціального танцю, що виявив його інтернаціональний характер і водночас засади національних і стильових параметрів. Наукова новизна: узагальнено наукові дослідження із соціального танцю у мистецтвознавчому дискурсі ХХ–ХХІ ст.; окреслено специфіку соціального танцю у новітніх художньо-мистецьких формах; уточнено понятійно-категоріальний апарат опису соціального танцю. Висновки. Соціальний танець як похідний у бального та фольклорного танців сформував свої відповідні форми, які майже за столітню історію розвитку виробили прості і доступні канони виконання, манери, положення виконавців у парах та основні спрощення танцювальних кроків, зрозумілості ритмічності й динаміки їх виконання. Відповідно їх виконують як на балах, так і на вечорах відпочинку, в побуті. Зважаючи на вище наведене, можна визначити наступне: соціальний танець – танці або танцювальні стилі різних народів світу, якими займаються в основному для проведення дозвілля, спілкування між партнерами, їх основна мета – досягнення позитивних емоцій, а не хореографічної віртуозності. Вони мають латиноамериканське коріння та фольклорне походження. Соціальний танець – це нове сприйняття танцювальної культури сьогодення, основою якої є легке і невимушене танцювання будь-якого виду хореографії, спрямоване на задоволення естетичних, соціальних і комунікативних потреб людини, а не заради професійного виконавства чи спортивних досягнень.

Ключові слова


соціальний танець; хореологія; хореографія; танцювальна культура; бальний танець; спортивно-бальний танець; фольклорний танець

Повний текст:

PDF

Посилання


Bottomer, P. (2001). Uchimsya tantsevat’ [Learning to dance]. Moskva: ЭKSPO- Press [in Russian].

Braylovskaia, L. (2003). Samouchitel’ po tantsam: val’s, tango, samba [Tutorial on dance: waltz, tango, samba]. Rostov-na-Donu: Fenyks [in Russian].

Vynnychuk, Yu. (2013). Kneippy of Lviv. Lviv: Piramida [in Ukrainian].

Denezhko, Y. (2008). Features of the development of amateur and creative associations based on jazz culture. (Article) Historical, philosophical, political and legal sciences, cultural studies and art history. Questions of theory and practice. (Vols. 1), (pp. 24–26) [in Russian].

Dynyts, O. (2003). Jazz Dancing. Donetsk : Stalker [in Ukrainian].

Nahachevskyi, A. (2001). Household Dance Canadian Ukrainians. Kyiv: Rodovid [in Ukrainian].

Pasternakova, M. (1963). Ukrainian woman in choreography. Winnipeg. Edmonton: Published by Ukrainian Women’s Ass’n of Canada Natalia Kobrynska Foundation [in Ukrainian].

Tsorn, A. (2011). Grammar of dance art and choreography. St. Petersburg: Lan [in Russian].

Sharykov, D. (2013). Art science science choreology as a phenomenon of artistic culture. History and artistic practice of choreographic culture. (Vols. 2). Kyiv: Kyiv International University [in Ukrainian].


Пристатейна бібліографія ГОСТ


Боттомер П. Учимся танцевать. Москва: ЭКСПО-Пресс, 2001. 256 с. Браиловская Л. Самоучитель по танцам: вальс, танго, самба. Ростов-на-Дону: Феникс, 2003. 224 с.

Винничук Ю. Кнайпи Львова. Львів: Піраміда, 2013. 290 с.

Денежко И. Особенности развития любительских и творческих объединений, основанных на джазовой культуре. Исторические, философские, политические и юридические науки, культурология и искусствоведение. Вопросы теории и практики. Тамбов, 2008. №1 (1). C. 24–26.

Диниц О. Джазовые танцы. Донецк: Сталкер, 2003. 61 с.

Нагачевский А. Побутові танці канадських українців. Київ: Родовід, 2001. 190 с.

Пастернакова М. Українська жінка в хореографії. Вінніпег. Едмонтон: Накладом Союзу України Канади з фундації ім. Наталії Кобринської, 1963. 216 с.

Цорн А. Грамматика танцевального искусства и хореографии. Санкт-Петербург: Лань, 2011. 544 с.

Шариков Д. Мистецтвознавча наука хореологія як феномен художньої культури. Історія та художня практика хореографічної культури. Київ: КиМУ, 2013.Ч.2. 204 с.





Copyright (c) 2018 Олександр Плахотнюк

Creative Commons License
Ця робота ліцензована Creative Commons Attribution 4.0 International License.

© Copyright    |   Керівництва для авторів   |   Редакційна політика   |   Редакційний штат   |   Контакти   |